Фломастерний цикл

Колись дуже давно, до туші, я графічив фломастерами і мені це подобалося. Але потім на тривалий час майже повністю покинув їх, як «несерйозний» інструмент. І от, навесні 2018 року мене раптом прорвало в цьому напрямку. Не надто надовго, але вийшов цілком самостійний цикл, і я майже напевне ще вертатимуся до цієї техніки, швидкої і емоційної.

Власне, суть мого прориву прлягала в усвідомленні прозорости фломастерного кольору, отож і можливости створення відтінків і кольорів послідовним накладанням. Шурхіт кінчика папером і пробивання його наскрізь фарбами створюють інше відчуття процесу.

Присутні в цьому циклі і мотиви гри зі словами, нахабно написаними просто в зображення.

Крім динамічно-гротескних побудов, фломастери дали мені кілька виразно декоративних абстракцій, до духу і стилю яких мені б хотілося завітати ще

Деякі з них побували на обкладинці наукового видання.

Деяких від цієї долі захистила хуліганська назва (дана Мариною, до речі).

Не всі вони були рослинними за мотивчиками. Взагалі мене захоплювала червоно-брунатна насичена гама, яку так цікаво видобувати з фломіків.

Деякі з роботок можливо варто повторити в акрілі на великому форматі.

Деякі симпатичні саме такими як є, з текстурою закошлаченого фломастерами паперу.

В принципі, опис циклу, як і сам цикл, має вертати туди, звідки почався. Фломастерний має одну роботку не А4 формату. І вона з собачкою. «Мій песик сере» — відповідь актора Яковченка на запиання «А ето нє ваша сабачка тут накакала?».