Про час життя як продукт

Було би помилкою вважати, що боротьба за увагу маленького споживачика є чимось дуже новітнім, притаманним тільки епосі після краху доткомів. Скоріше, тільки тоді ми почали це помічати. Дехто помічав це раніше, бо боротьба телевізійних каналів за час глядача на каналі має ту таки природу.

Я не скажу нічого неочевидного, якщо зверну увагу на те, що в старому релігійному суспільстві теж точилася битва за увагу людини. Оці янгол на одному плечі й біс на іншому — метафора не лише морального вибору. Моральний вибір приховує, камуфлює той факт, що за кожну мить, проведену всередині чи не всередині огороженого саду релігійних сенсів, точилася запекла боротьба. Або коли скажу, що конкуруючі культи ще давнішої епохи боролися не так прямо за ресурси поприношувані в жертву тому чи іншому уявному суб'єктові, як за увагу до нього.

Тут можна говорити про те, що речі на кшталт богів існують тою мірою, якою про них думають, і це справедливо, а можна зробити наступний крок. Увага існує в часі. Неможливо бути однаково уважним до кількох речей водночас. Отож, боротьба за увагу це боротьба за час життя смертного.

Таким чином, вертаючи до звичних метафор індустріальної доби, смертний виступає не так споживачем, як виробником, постачальником існування уявному. Читач роману постачає існування його героям, вірний постачає існування своєму богові, науковець постачає існування конвенційній істині, адже вона існує поки про неї думають, закони природи не є математикою, що їх описує.

Чим виступає життя для подібних сутностей? Можливістю виникати і грати перед зникненням. Тим самим, чим для нас, смертних.