Ескалатор

коли у життя приходить ескалатор
можливість підійматися
не рухаючи ногами
зсуваються сенси
здається
можливішають
небувалі досягнення
а насправді
чогось досягає тільки той
хто біжить вгору власноніж
не зважаючи
на рухливість сходинок

багато зручних
і в дечому вдалих метафор
— стільниця з іконками
— іконостас зі святими
— драбина в небо
— саме небо
не як атмосфера над головою
а як небеса
…
навіть те
що маєш на увазі
коли кажеш господи
менш-більш зручний набір
менш-більш адекватних метафор

асоціятивні ряди —
часом асоціяльні
але від того не менш прозорі
«а» тягне «б»
«б» тягне «в»
це називається тяглістю

«в» тягне воду чи вино
вино — провину чи похмілля
це називається марґінальністю —
викинутістю з потоку
справжнього життя

отак і (само?)справджується
недобре передчуття
що сказавши «а»
вже кудись випадаєш

затиснутість між
рекламних оголошень
супермаркетних полиць і кас
ділових стосунків
цілих стосів неділових стосунків
не обов’язково сексуальних
але вже точно приватних
тобто (від кого? навіщо?) приховуваних
принаймні неафішовуваних

затиснутість між
потреби непотрібного
потягу до небажаного
розраховування нерозраховного
архівування-розархівовування
себе та уявлення про себе
свого і приписуваного іншим

затиснутість
зокрема
у цьому натовпі на сходинках
хіба не це
називається
життям

компактна лаконічність тізерів
рядок пробілів
порожнеча себе
пустка мегаполісної метушні
заповнювання бланків
спогадами
чимось
що так і не спромоглося
бути бодай мрією

чи трапялися мені
у справжньому житті
справжні нещирі слова
справжні підробні джинси
справжні контрафактні диски
справжні фальшиві гроші
чи це були підробки підробок?

стоячи на ескалаторі
важко не зважати на потік людей
на ескалаторі
що йде в протилежний бік
не на рекламу ж дивитися

тут ескалатор
подібний до життя
де так само
бачиш здебільшого тих
з ким тобі не по дорозі
хоч як не унікальний твій
так званий життєвий шлях

і навіть коли ескалатором бігти
проминаючи колег за напрямком
видно здебільша їхні спини
трохи зігнуті під вагою
гордого титулу
homo sapiens recens

найприємніше на ескалаторі
їхати удвох з близькою людиною
стоячи обличчями одне до одного
не помічаючи нікого
чи просто не зважаючи на них

часом здається
що і в цьому
ескалатор і життя
подібні

бува так
що поки підіймався
з несвідомого глибокого залягання
цими скісними тунелями
де всі стіни завішано
найдешевшою й найефективнішою
отрутою для свідомости
поки вдивлявся у себе чи інших
поки протискався крізь
барикади з кравчучок
та завіси з оголошень
неживим офіційним голосом
забуваєш
навіщо виходив саме на цій станції
і куди тобі так поспішалося
у цьому незмінно мінливому
крихітному мегаполісі